Звягільський Юхим Леонідович

Юхим Леонідович Звягільський
Юхим Леонідович Звягільський
в.о. Прем'єр-міністра України
22 вересня 1993 — 16 червня 1994
Президент	Кравчук Леонід Макарович
Попередник	Кучма Леонід Данилович
Наступник	Масол Віталій Андрійович
4-й Перший віце-прем'єр-міністр України
11 червня 1993 — 4 липня 1994
Президент	Кравчук Леонід Макарович
Попередник	Юхновський Ігор Рафаїлович
Наступник	Марчук Євген Кирилович
Народився	20 лютого 1933(1933-02-20) Сталіне, нині Донецьк, Українська РСР, СРСР
Помер	6 листопада 2021(2021-11-06) (88 років) Київ, Україна
Похований	Байкове кладовище
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	єврей
Alma mater	ДВНЗ ДонНТУ
Політична партія	Партія регіонів, Опозиційний блок
Батько	Леонід Звягільський
У шлюбі з	Людмила Юхимівна (1931)
Діти	дочка Стелла
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Заслужений шахтар України
Підпис
Юхим Леонідович Звягільський на сайті Верховної Ради
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
1-го скликання
КПРС	15 травня 1990	—	10 травня 1994
2-го скликання
позафракційний	11 травня 1994	—	12 травня 1998
3-го скликання
позафракційний	12 травня 1998	—	14 травня 2002
4-го скликання
Партія регіонів	14 травня 2002	—	25 травня 2006
5-го скликання
Партія регіонів	25 травня 2006	—	23 листопада 2007
6-го скликання
Партія регіонів	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014
8-го скликання
Опозиційний блок	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
Картка на сайті Верховної Ради України

Юхи́м Леоні́дович Звягі́льський (20 лютого 1933, Сталіне (нині Донецьк, Україна), Українська СРР — 6 листопада 2021, Київ, Україна) — український політичний та громадський діяч, виконувач обов'язків Прем'єр-міністра України (з вересня 1993 по червень 1994), 4-й віце-прем'єр-міністр України, народний депутат України I—VIII скликань (1990—2019), директор шахтоуправління Куйбишевська (1970—1979), директор шахти імені Засядька (1979—1992).

Герой Соціалістичної Праці (1986), Герой України (2003), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002), доктор технічних наук (2001), професор (1992). Заслужений шахтар УРСР. Почесний громадянин Донецька. Співпрезидент Єврейської конференції України. Один зі співзасновників та колишній член Партії регіонів. Єдиний депутат, який був у всіх перших восьми скликаннях Верховної Ради України.

Біографія

Народився 20 лютого 1933 року в Сталіному (нині Донецьк) в родині службовця Леоніда Звягільського.

1956 року закінчив Донецький індустріальний інститут, здобув спеціальність гірничого інженера. Працював на шахті № 13 тресту «Куйбишеввугілля» помічником начальника, потім — начальником вугільної дільниці, головним інженером, директором. Одночасно займався науковою діяльністю. Від 1975 року — директор шахтоуправління «Куйбишевське» виробничого об'єднання «Донецьквугілля». Від 1979 року — директор шахти ім. Засядька виробничого об'єднання «Донецьквугілля».

Політичну кар'єру Звягільський починає ще в 1990 році. Обирається до складу першого скликання Верховної Ради України від КПРС. У березні 1990 року обраний Народним депутатом I скл. від Донецької області. Від листопада 1992 року — голова Донецької міської ради народних депутатів та голова виконкому.

У 1993 році Звягільський входить до складу Кабінету міністрів тодішнього прем'єр-міністра і другого президента України Леоніда Кучми. У червні 1993 року призначений першим віце-прем'єр-міністром України, а у вересні 1993 року на нього покладено виконання обов'язків прем'єр-міністра України. Навесні 1994 року обраний Народним депутатом України 2-го скликання. 4 липня 1994 року звільнений з посади першого віце-прем'єра.

В ході компанії по виборах президента України 1994 року був однією з головних мішеней критики опозиції президентові Леоніду Кравчуку, звинувачувався у зловживанні службовим положенням тощо. В результаті цієї компанії, тиску і погроз, опинився під слідством.

У 1994 році навколо персони Звягільського вибухнув величезний скандал, унаслідок якого щодо нього було відкрито справу в зв'язку з перевищенням ним своїх службових повноважень. Щоб не сідати за ґрати, нардеп був змушений сховатися в Ізраїлі в надії, що колись дебати вщухнуть.

Звягільського також звинувачували у вивезенні у 1994 році 300 млн доларів нелегальної готівки до Ізраїлю за допомогою ізраїльської спецслужби «Натів».

З листопада 1994 по березень 1997 року переховувався від слідства в Ізраїлі. Ближче до кінця 1990-х рр. опозиція знайшла підтримку у Верховній Раді та відправила у Генпрокуратуру запит про порушення кримінальної справи проти Кучми, Звягільського і колишнього міністра Євгена Лобова за привласнення і розтрату 12 млн німецьких марок, які належали державі. У запиті фігурували такі поняття, як «організована злочинна група» і «незаконне привласнення в особливо великих розмірах». Заявлялося, що Юхим Леонідович розтратив виділені ФРН кошти в складі злочинного угруповання. Звернення не призвело до жодних юридичних наслідків, що пояснювалося у ЗМІ впливом Звягільського.

Після повернення в Україну розгорнув активну політичну діяльність і став головою правління орендарів ОП «Шахта імені О. Ф. Засядька», яке тоді постійно фігурувало в заголовках в зв'язку з численними аваріями зі смертельними наслідками.

У 1998—2002 роках — Народний депутат України 3-го скликання, активно займається будівництвом партійного осередку нової на той момент політичної сили на сході України — Партії регіонів. Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД. Народний депутат IV скл. з квітня 2002 року.

У 1999 році разом з депутатами Володимиром Рибаком та Миколою Янковським співпрацював з об'єднанням «За єдність, згоду і відродження»

У 2006 році став народним депутатом України (№ 9 списку Партії регіонів). У 2007 році вперше в історії України вшосте став народним депутатом України (знову дев'ятий номер списку Партії регіонів). У 2012 році усьоме став народним депутатом України від Партії регіонів (ОВО № 45), і найстаршим депутатом Верховної Ради України.

Протягом 2006—2007 року — нардеп і одночасно член фракції Партії регіонів. З 2007 по 2012 рік — нардеп Партії регіонів.

У 2014 році стає народним обранцем від Опозиційного блоку, а також членом фракції. Входив до Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу.

Під час Євромайдану, 16 січня 2014 року проголосував за «диктаторські» закони, і не голосував за їх скасування.

На позачергових парламентських виборах 2014 року знову здобув перемогу в одномандатному окрузі № 45. При цьому вибори відбулися лише на чотирьох дільницях округу.

Був членом Комітету Верховної Ради України у закордонних справах та співголовою Єврейської конфедерації України.

Влітку 2019 року восьмикратний народний депутат відмовився від участі в дев'ятих на його рахунку парламентських виборах і вийшов на пенсію у віці 86 років.

Могила Юхима Звягільського, Байкове кладовище

4 листопада 2021 року потрапив до реанімації через ускладнення від COVID-19, помер 6 листопада в Києві на 89-му році життя. Похований 9 листопада на центральній алеї Байкового кладовища (ділянка № 42а, 50°25′19.2″ пн. ш. 30°30′26.83″ сх. д.).

Доходи

Юхим Звягільський був досить заможною людиною і не приховував цього. Згідно з оцінкою незалежних експертів, в період з 2010 по 2013 року його статки оцінювалися в 170—240 мільйонів гривень. У 2017 році він декларував дохід, що перевищував 16 мільйонів гривень. Заощадження в банках складали 85 млн 472 тис. гривень, 1 млн 442 тис. доларів і 183 тис. євро, також політик декларував 1 млн 300 тис. гривень, 87 тис. доларів і 19 тис. євро готівкою, дружина нардепа декларувала 140 тис. гривень і 17 тис. доларів. Звягільський заявляв права на два авто марок Lexus і BMW 760LI.

Чутки та скандали

Будучи багаторічним директором донецької шахти імені Засядька, саме Юхим Леонідович є відповідальним за її катастрофічний техні́чний знос, постійне недотримання норм експлуатації та безпеки, що спричинило за собою численні жертви серед гірників. У період з 1999 по 2015 року на шахті сталося шість великих аварій, які забрали сотні життів. При цьому, сам Звягільський жодного разу не був притягнутий хоча б до дисциплінарної відповідальності за допущення аварійних ситуацій.

Згідно з поширеною думкою, як важіль тиску на Київ він придумав ідею створення Південно-Східної Української Автономної Республіки, яку в народі назвали ПіСУАР. Метою проєкту був шантаж уряду з метою збереження субсидування донецьких і луганських шахт, більшість яких є збитковими, і невтручання в корупційні справи керівників галузі. Вважалося, що субсидії та лояльності з Києва гарантувала б владі спокій від можливих сепаратистів.

Численні джерела стверджують, що Звягільський уже кілька десятиліть є громадянином Ізраїлю, що порушує норми українського законодавства і позбавляє право займати державні пости.

Саме Звягільського називають батьком української корупції і одним з організаторів перших незаконних схем в парламенті і верхівці виконавчої влади, коли за певні гроші можна вирішити будь-які питання.

Окремі ЗМІ частково покладали на Звягільського відповідальність за підтримку проросійських настроїв, а після і бойовиків, які спровокували війну на сході України і окупацію Криму і Донбасу російською армією.

Депутата від одного з найбідніших регіонів України ловили на незаконних активах. Зокрема, на внучку політика нібито був оформлений розкішний особняк в Швейцарії, вартістю в мільйони доларів.

Нардепа звинувачували в незаконному отриманні контролю за багатими ресурсами ділянками землі, зокрема, вугільними родовищами і нафтовими ділянками на сході країни.

Протягом останніх шести років Звягільського постійно звинувачували в незаконній комерційній діяльності на території так званої ДНР, торгівлі з бойовиками і окупантами. Зокрема зазначалося, що за роботу шахти імені Засядька і наявних там активів, український нардеп перераховував терористам сотні мільйонів російських рублів на рік.

Нагороди і звання

СРСР та УРСР

• Герой Соціалістичної Праці (1986).
• Ордени Леніна (1986), Жовтневої революції (1981), Трудового Червоного Прапора (1971).
• Медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» (1970).
• Заслужений шахтар України (1979).

Україна

• 20 лютого 2003, в день 70-річчя Юхима Звягільського, йому присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вугільної промисловості, багаторічну законотворчу діяльність.
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (27 квітня 2013) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю.
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (18 серпня 2009) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 18-ї річниці незалежності України.
• Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за розробку і впровадження нових ресурсозберігаючих засобів кріплення і охоронних конструкцій капітальних виробок на основі геомеханіки системи «кріплення — породний масив», що забезпечують ефективну експлуатацію вугільних шахт України (у складі колективу).
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (20 лютого 2003).
• Почесний громадянин м. Донецька (1998).
• Одна з вулиць Донецька в Київському районі міста з 2003 року має ім'я Юхима Звягільського.

Див. також

• Донецький клан
• Корупція в Україні

Джерела

• Помер Юхим Звягільський [Архівовано 6 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Укрінформ, 06.11.2021
• Головко В. В.  Звягільський Юхим Леонідович [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 320. — ISBN 966-00-0610-1.
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 18 липня 2020 у Wayback Machine.]

Посилання

• Помер народний депутат восьми скликань Юхим Звягільський [Архівовано 6 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Радіо Свобода, 06.11.2021