Лук'янчук Руслан Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Руслан Валерійович Лук'янчук
Народився19 березня 1972(1972-03-19) (52 роки)
с. Горбанівка, Вінницький район, Вінницька область
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик
Alma materКиївський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3] і народний депутат України
ПартіяНародний фронт
Нагороди
Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя»
Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя»
Сайтlukyanchuk.com.ua
Україна Народний депутат України
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 — 12 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
8-го скликання
«Народний фронт» 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лук'янчук.

Русла́н Вале́рійович Лук'янчу́к (нар. 19 березня 1972, с. Горбанівка, Вінницька область) — український політик. Народний депутат України V, VI, VII, та VIII скликання. Член політичної партії «Народний фронт»[4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Середню школу закінчив зі срібною медаллю на Житомирщині в селі Парипси, Попільнянського району в 1989 році. У тому ж році почав свою трудову діяльність механізатором у колгоспі імені Щорса в своєму селі.

У грудні 1989 року вступив на підготовче відділення Київського інституту народного господарства, яке згодом було перейменовано в Київський державний економічний університет. Після закінчення університету в 1995 році за спеціальністю «економічне і соціальне планування» працював молодшим науковим співробітником Інституту Росії НАН України.

Політичну діяльність розпочав у рядах Всеукраїнського об'єднання «Громада», де в 1998 році був обраний до складу Ревізійної комісії. З квітня 2000 року став заступником з економічних питань директора ЗАТ «Інституту економічних реформ». У тому ж році вступив до партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина».

З 2000 року до 2002 року — заступник директора ЗАТ «Інститут економічних реформ».

З серпня 2002 року до 2006 року — помічник-консультант народного депутата України (Олександра Турчинова).

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина — Лук'янчук Мирослава Борисівна. Син — Лук'янчук Роман (1994). Донька — Лук'янчук Ярослава (2009).

Політичні переслідування

[ред. | ред. код]

Безкомпромісна боротьба Руслана Лук'янчука та його колег проти режиму Кучми викликала лють тодішньої влади. Звинувативши Лук'янчука в неіснуючих злочинах, його кинули у слідчий ізолятор. Проте ні 8,5 місяців ув'язнення, ні судові засідання, які тривали більше трьох років, не змінили його політичних поглядів. Ніяке з висунутих звинувачень так і не було доведено. Зустрічний позов для компенсації втрат здоров'я і відновлення справедливості досяг результату — Руслана Лук'янчука було повністю реабілітовано в судовому порядку.

Парламентська діяльність

[ред. | ред. код]

У 2006 році за списками «Блоку Юлії Тимошенко» Руслана Лук'янчука обрано народним депутатом України, а у 2007 році — переобрано (№ 56 в списку). У Верховній Раді України працює членом Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин.

Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012 від ВО «Батьківщина», № 42 в списку. Перший заступник голови Комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій.

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 18 у списку) від Народного фронту[5]. Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та інформаційних технологій. Очолює депутатську групу ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Литовською Республікою[6] та є співголовою депутатської групи ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Королівством Норвегія[7]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Відомча заохочувальна відзнака МВС України «Вогнепальна зброя» (17 квітня 2014) — пістолет «Форт 9», № 110010, калібр 9 мм[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  4. ↑ Команда | Політична партія «Народний фронт». nfront.org.ua. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 23 січня 2019.
  5. ↑ Позачергові вибори народних депутатів україни 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів україни у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.
  6. ↑ Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Литовською Республікою. Архів оригіналу за 23 січня 2019.
  7. ↑ Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Королівством Норвегія. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 23 січня 2019.
  8. ↑ Нагородний фронт. Кому Аваков подарував 400 стволів [Архівовано 12 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Українська правда, Р.Романюк, М.Жартовська, 13 січня 2017 р.

Посилання

[ред. | ред. код]


Це незавершена стаття про українського політика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лук%27янчук_Руслан_Валерійович&oldid=41402692