Спартак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Спартак
лат. Spartacus
грец. Σπάρταϰος
Статуя Спартака в Луврі
Народивсяблизько 109 до н. е.
Стара Загора, Болгарія
Помер71 до н. е.(-071)
біля річки Сіларі, Південна Італія
·загибель у бою
Національність? фракієць
Місце проживанняСтародавній Рим
Діяльністьгладіатор
Відомий завдякиповстанець
Знання мовлатина[1]
УчасникПовстання Спартака і Battle of Mount Vesuviusd
Суспільний станраб
Титуллідер гладіаторів
Конфесіяязичництво
Батьконевідомо
Матиневідомо
У шлюбі зім'я невідомо

Спарта́к (грец. Σπάρτακος, Spártakos; лат. Spartacus; бл. 109 — 71 р. до н. е.) — гладіатор, вождь і лідер рабів під час Третьої Рабської війни, великого повстання рабів проти Римської республіки. Мало що відомо про Спартака поза подіями війни, історичні відомості, що збереглися, іноді суперечливі за своєю структурою і не завжди можуть бути надійними. Спартак був досвідченим воєначальником: його армія складалася лише з утікачів-гладіаторів та рабів і розбила в ряді битв кілька досвідчених римських легіонів.

Повстання Спартака часто розглядається як боротьба пригнобленого народу за свою свободу проти рабовласницької знаті, що знайшло новий сенс для сучасних письменників, починаючи з XIX-го століття. Вона служила натхненням для багатьох сучасних літературних і політичних письменників, зробивши Спартака героєм як давньої, так і сучасної культури.

Походження

[ред. | ред. код]

Давні джерела одностайні в тому, що Спартак був фракійцем. Плутарх описує його як «кочовика фракійського складу». Аппіан каже, що він був «фракійцем за походженням, який колись служив солдатом з римлянами, але з тих пір потрапив у полон і був проданий у гладіатори». Флор (2.8.8) описує його як одного з «фракійських найманців, який став римським солдатом, від солдата — дезертиром і розбійником, а потім, з урахуванням його міцності, гладіатором». Деякі автори відносять Спартака до фракійського племені маеді, яке в історичні часи займало площу на південно-західній околиці Фракії (нині південно-західна Болгарія). Плутарх пише, що дружина Спартака, віщунка племені маеді, була поневолена з ним.

Ім'я Спартак зустрічається в Чорноморському регіоні і з інших обставин: царі фракійских династій Боспорської держави і Понта, як вважається, заснували його, і також відомі фракійські варіанти: «Спарта», «Спардакус» або «Спарадокос», батько Севфа I з Одриського царства.

Повстання

[ред. | ред. код]

74 року до н. е. — 73 року до н. е. він разом із сімдесятьма гладіаторами утік зі школи гладіаторів, володарем якої був Лентул Батіат (місто Капуа), і розташувався табором на горі Везувій.

Упродовж наступних двох років з військом, що розрослося до 100 тисяч воїнів (за іншими даними — до 20 тисяч воїнів), Спартак пройшов всю Італію від Альп до Мессінської протоки. 72 року до н. е. у запеклих битвах він по черзі розбив кожного з трьох тодішніх консулів. Зрештою Спартака загнали в глухий кут у Петелії, Луканія, перед тим відокремивши від галльських та германських союзників, і претор Марк Ліциній Красс розбив його військо. За легендою, Спартак загинув з мечем у руці, спершу вбивши свого коня, щоб унеможливити втечу з поля бою.

Спартак у мистецтві та культурі

[ред. | ред. код]

Політика

[ред. | ред. код]

Мистецтво

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Театр

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. CONOR.Sl
  2. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела

[ред. | ред. код]