Сім чеснот
Сім чеснот — в західному християнстві, сукупність головних позитивних якостей характеру людини. Поділяються на кардинальні та теологічні. Традиційно протиставляються семи смертним гріхам.
Чотири кардинальні чесноти (мужність, поміркованість, розсудливість і справедливість) є, власне, кардинальними чеснотами античної етики, що вперше були виділені Есхілом (VI—V ст. до н. е.) і пізніше увійшли в пізньоантичну традицію через Платона (V—IV ст. до н. е.), Арістотеля (IV ст. до н. е.) і стоїків[1].
Аврелій Августин (IV—V ст.), відтворивши цю схему, додав до неї три «теологічні» чесноти, вчення про які розвивали східнохристиянські автори: віра, надія, любов[1].
Сім християнських чеснот з латинськими відповідниками.
- Розсудливість (лат. Prudentia)
- Мужність (лат. Fortitudo)
- Справедливість (лат. Justitia)
- Поміркованість (лат. Temperantia)
- Віра (лат. Fides)
- Надія (лат. Spes)
- Любов (лат. Caritas)
Список християнських чеснот в порядку святості, створений пізніше, як протилежний до смертних гріхів[2]:
- Доброчесність (castitas) — хтивість (luxuria)
- Стриманість (frenum) — ненажерливість (gula)
- Щедрість (caritas) — захланність (avaritia)
- Старанність (industria) — лінивство (acedia)
- Терплячість (patientia) — гнів (ira)
- Лагідність (humanitas) — заздрість (invidia)
- Смиренність (humilitas) — гординя (superbia)
- ↑ а б Catechism of the Catholic Church - PART 3 SECTION 1 CHAPTER 1 ARTICLE 7. www.scborromeo.org. Процитовано 22 березня 2023.
- ↑ Siker, Jeffrey S. (31 серпня 2015). Jesus, Sin and Perfection in Early Christianity (англ.). Cambridge University Press. ISBN 978-1-107-10541-6.
|
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |