Острів Святої Інеси
Острів Святої Інеси | ||||
---|---|---|---|---|
ісп. Isla Santa Inés | ||||
Карта | ||||
Острів Святої Інеси на західному вході у Магелланову протоку | ||||
Географія | ||||
53°45′00″ пд. ш. 72°45′00″ зх. д. / 53.75000° пд. ш. 72.75000° зх. д.Координати: 53°45′00″ пд. ш. 72°45′00″ зх. д. / 53.75000° пд. ш. 72.75000° зх. д. | ||||
Місцерозташування | Південна Америка Тихий океан | |||
Акваторія | Тихий океан | |||
Група островів | архіпелаг Вогняна Земля | |||
Площа | 3688 км² (144-те місце) | |||
Довжина | 90 км | |||
Ширина | 62 км | |||
Берегова лінія | 1098 км | |||
Найвища точка | HP, 1341 м | |||
Країна | ||||
Чилі | ||||
Регіон | Магальянес | |||
Район | провінція Магальянес, комуна Пунта-Аренас | |||
Населення | безлюдний | |||
Острів Святої Інеси у Вікісховищі |
Острів Святої Інеси (ісп. Isla Santa Inés, англ. Santa Inés Island) — острів у західній частині архіпелагу Вогняна Земля, розташований у Тихому океані, біля найпівденніших берегів Південної Америки, адміністративно відноситься до регіону Магальянес і Чилійська Антарктика, Чилі.
Острів знаходиться у південних широтах Тихого океану, в провінції Магальянес, у регіоні Магальянес і Чилійська Антарктика, біля крайньої південної материкової частини чилійського узбережжя, та віддалений від нього (півострів Брансвік) на 9 км на південний захід через Магелланову протоку, в якій, в цьому місці лежить кілька невеличких острівців, найбільший з яких — острів Карлоса III. На півночі він відділений від острова Жакес протокою Канал Абра (шириною 1-8 км); на північному сході від острова Рієско та півострова Брансвік, довгою Магеллановою протокою (3,5-11 км); на південний сході, через протоку Канал Барбара (1,6-6 км) — розташовані кілька островів, найбільші з яких Кларенс та Каєтано. Протяжність острова з північного заходу на південний схід понад 90 км, при максимальній ширині 62 км. Має площу — 3687,9 км²[1] (6-тє місце у Чилі та 144-те в світі). Найбільша висота (HP) острова 1341 м. Довжина берегової лінії — 1098,1 м[1]. Острів материкового походження, являє собою затоплену частину Берегових Кордильєр зі слідами льодовикового впливу, з крутими берегами, які надзвичайно розчленовані фіордами та затоками, особливо в південно-захыдный частині, тут же розташована велика кількість дрібних острівців[2].
На острові розташоване невелике льодове поле під назвою «Грандес Вентісяуерос».
Острів Святої Інеси вперше європейцями був відкритий у 1520 році експедицією португальського мореплавця Ф. Магеллана. До початку XIX століття на півночі острова селилися індіанці алакалуфи. У 1914 році в одному із фіордів острова переховувався німецький легкий крейсер «Дрезден» після Фолклендської битви[2]. Першим дослідником острова був французький письменник та альпініст Марк Ав'є у 1951 році. Своє дослідження він описав у роботі «Монтс Пасифік».
- ↑ а б Santa Inez Island [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.] UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site (англ.)
- ↑ а б USGS. P 1386-I Chile and Argentina - Wet Andes. Архів оригіналу за 17 травня 2008. Процитовано 16-02-2018. (англ.)
- Santa Inez Island [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.] UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site. Оновлено: 28-07-1988 (англ.)
Це незавершена стаття про острів, чи острови. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з географії Чилі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |