Очікує на перевірку

Кам'янка звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кам'янка звичайна
Дорослий птах у шлюбному вбранні
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід: Кам'янка (Oenanthe)
Вид:
Кам'янка звичайна (O. oenanthe)
Біноміальна назва
Oenanthe oenanthe
(Linnaeus, 1758)
Ареал виду
   гніздування
   зимування

Ка́м'янка звича́йна[1] (Oenanthe oenanthe) — вид птахів родини мухоловкових. В Україні гніздовий, перелітний птах.

Морфологічні ознаки

[ред. | ред. код]
У позашлюбному вбранні

Невеликий птах — маса тіла 17—31 г, довжина тіла близько 15 см. У дорослого самця в шлюбному вбранні голова зверху, задня частина шиї, спина і поперек сірі; лоб, «брови» і надхвістя білі; смуги, які проходять через очі, і крила чорні; горло, передня частина шиї і воло вохристі; груди і черево білуваті, з вохристим відтінком; хвіст у верхній частині білий, крім майже повністю чорних центральних стернових пер, кінцева частина хвоста чорна; дзьоб і ноги чорні. У позашлюбному оперенні у самця верх буруватий; смуги, які проходять через очі, темно-бурі; горло і воло світло-вохристі; на чорних перах крил неширока рудувата облямівка. Самка у шлюбному оперенні зверху бурувато-сіра, з білуватими «бровами»; вуздечка темно-бура; лоб, щоки передня частина шиї і воло бурувато-вохристі; махові пера і їх покривні темно-бурі; спід крил буруватий. У позашлюбному оперенні самка подібна до позашлюбного дорослого самця, але темно-бурих смуг на боках голови нема; на темно-бурих перах крил широка рудувата облямівка. Молодий птах подібний до дорослого у позашлюбному оперенні, але пера верху і на волі з темно-бурою облямівкою[2].

яйце Oenanthe oenanthe oenanthe - Тулузький музей

Поширення

[ред. | ред. код]

Гніздовий ареал охоплює Європу, Сибір, а також Канаду, Аляску в Північній Америці та Гренландію. В Україні гніздовий, перелітний птах на всій території[2]. Зимують в Африці.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють 6 підвидів:

  • Oenanthe oenanthe
  • Oenanthe leucorhoa
  • Oenanthe seebohmi
  • Oenanthe libanotica
  • Oenanthe virago
  • Oenanthe rostrata

Чисельність

[ред. | ред. код]

Чисельність в Європі оцінена в 4,6—13 млн пар, в Україні — близько 52,5 тис. пар. Протягом останніх десятиліть спостерігається помірне скорочення чисельності[3].

Гніздування

[ред. | ред. код]

Населяють відкриті, переважно сухі, місця існування — зустрічається в горах, в степу, в культурному ландшафті населяють безлісні пустощі, кар'єри, кам'янисті розсипи, узбіччя і насипи залізничних колій. Охоче оселяється в населених пунктах, особливо в районах новобудов, будівельних майданчиків, промислових підприємств тощо.

Гніздиться окремими парами (іноді декілька пар розміщуються досить близько одна від одної). Гніздо буду на ділянці з розрідженою слабко розвиненою рослинністю або зовсім без неї під камінням або серед них, у купах цегли, під дахами невеликих будівель, на землі в різноманітних пустотах, в норах гризунів, під різноманітними плитами тощо.

Гніздо являє собою рихлу, незграбну споруду у вигляді нагромадження сухих стебел, трави, корінців. Лоток сплющений, вистелений пір'ям, шерстю, волоссям або рослинним пухом, ватою. Діаметр гнізда 10,5—13,0, висота 6, діаметр лотка 7,0—8,0, глибина лотка 4,5 см. Розміри гнізда залежать від величини ніші або камери, в якій розміщене гніздо. У повній кладці 4—6, рідко 3 або 7 яєць. Шкаралупа матова, інколи зі слабким блиском, ніжно-світло-блакитна, з легким зеленуватим відтінком. Середній розмір яєць 20,91х15,65 мм. Перші кладки з'яляються у травні. Насиджує протягом 13—14 діб самка. Пташенят вигодовують обоє батьків протягом 15 діб[4].

Міграція

[ред. | ред. код]

Кам'янка звичайна здійснює одне з найдовших переміщень серед дрібних птахів. З усього гніздового ареалу, включаю Сибір, Аляску, Канаду і Гренландію, ці птахи мігрують на місця зимівель, що розміщені в Африці південніше Сахари[5].

Навесні птахи підвиду leucorhoa, що населяють Гренландію і Канаду, мігрують з Африки через континентальну Європу, Британські острови та Ісландію до Гренландії. Однак під час осінньої міграції частина птахів перетинають північну Атлантику напряму з Канади і Гренландії до південно-західної Європи (відстань до 2500 км)[6]. Птахи, що гніздяться у східній Канаді мігрують через Гренландію, Ірландію і Португалію до Азорських островів (перетинаючи північну Атлантику) перед тим, як долетіти до Африки[7]. Інші популяції із західної Канади та Аляски мігрують через Євразію в Африку.

Мініатюрні передавачі нещодавно показали, що ці птахи мають один з найбільш протяжних міграційних перельотів — 30000 км — від Центральної Африки до місць гніздування в Арктиці[8].

Живлення

[ред. | ред. код]

Кам'янка поїдає переважно комах, а також павуків, дрібних наземних молюсків та дощових червів. Восени також живиться ягодами.

Охорона

[ред. | ред. код]

Перебуває під охороною Бернської конвенції.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  4. Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8.
  5. Atlas of Bird Migration / ed. Jonathan Elphick. — New York : Random House, 1995. — 311 с. — ISBN 0-679-43827-0.
  6. Snow D.W (1953). The migration of the Greenland Wheatear. Ibis. 95: 376—378.
  7. Bairlein F. D., Norris R., Nagel R., Bulte M., Voigt Ch. C., Fox J.W., Hussell D. J. T. and Schmaljohann H. (15 лютого 2012). Cross-hemisphere migration of a 25 g songbird. Biol. Lett. doi:10.1098/rsbl.2011.1223.
  8. Tiny songbird northern wheatear traverses the world by Victoria Gill. BBC Nature (англ.) . bbc.co.uk. 15 лютого 2012. Архів оригіналу за 8 лютого 2013.