Димітріе Ґ. Ґіка

Димітріе Ґ. Ґіка
рум. Dimitrie Ghica
Прізвисько	beizadea Mitică
Народився	31 травня 1816(1816-05-31) Бухарест
Помер	15 лютого 1897(1897-02-15) (80 років) Бухарест
Поховання	цвинтар Беллу
Громадянство	Румунія
Діяльність	політик, державний діяч
Alma mater	Військові навчальні заклади Відня і Берліна
Знання мов	румунська
Посада	прем'єр-міністр Румунії, голова Сенату Румуніїd, член Палати депутатів Румунії, Міністр закордонних справ Румуніїd і President of the Romanian Red Crossd
Партія	Консервативна партія
Рід	Ґіка
Батько	Григоре IV Гіца
Мати	Maria Hangerlid
Медіафайли у Вікісховищі

Димітріе Ґ. Ґіка (рум. Dimitrie Ghica; 31 травня 1816, Бухарест — 15 лютого 1897, Бухарест) — румунський політик і державний діяч. Видатний діяч румунської Консервативної партії. Міністр закордонних справ Князівства Румунії (з 16 листопада 1868 по 27 січня 1870). Міністр внутрішніх справ. Прем'єр-міністр Князівства Румунії (з 16 листопада 1868 по 27 січня 1870). Голова Сенату Румунії.

Біографія

Представник вельможного балканського роду албанського походження — Ґіка. Син князя Ґриґорія IV Ґіка, господаря Волощини в 1822-1828.

Навчався у військових навчальних закладах Відня і Берліна. Деякий час служив офіцером російської імператорської гвардії. Пізніше був членом Апеляційного суду, служив в поліції, був першим префектом столиці, міністром внутрішніх справ.

Голова Палати депутатів (з травня 1871 по січень 1875 і з травня 1875 по лютий 1876) Голова Сенату Румунії, депутат законодавчих органів з 1879 по 1888 і з грудня 1895 по лютий 1897.

З 16 листопада 1868 по 27 січня 1870 очолював уряд Князівства Румунії. Обіймав одночасно пост міністра закордонних справ і міністра громадських робіт.

Прихильник ідей національної єдності, процвітання і стабільності держави.

Бібліографія

• Nicolescu, Nicolae C. (2006), Enciclopedia șefilor de guvern ai României (1862—2006), București: Editura Meronia, pp. 154—156

Джерела

• Nicolescu, Nicolae C. (2006), Enciclopedia șefilor de guvern ai României (1862—2006), București: Editura Meronia, pp. 154—156(рум.)