Координати: 50°23′31″ пн. ш. 32°59′38″ сх. д. / 50.39194° пн. ш. 32.99389° сх. д. / 50.39194; 32.99389

Богодарівка (Чорнухинська селищна громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Богодарівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Лубенський район
Тер. громада Чорнухинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA53040130040076742
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 356
Поштовий індекс 37111
Телефонний код +380 5340
Географічні дані
Географічні координати 50°23′31″ пн. ш. 32°59′38″ сх. д. / 50.39194° пн. ш. 32.99389° сх. д. / 50.39194; 32.99389
Середня висота
над рівнем моря
150 м
Місцева влада
Адреса ради 37100, Полтавська обл, Лубенський р-н, селище Чорнухи, вул. Центральна, буд. 39
Карта
Богодарівка. Карта розташування: Україна
Богодарівка
Богодарівка
Богодарівка. Карта розташування: Полтавська область
Богодарівка
Богодарівка
Мапа
Мапа

CMNS: Богодарівка у Вікісховищі

Богода́рівкасело в Україні, у Чорнухинській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 356 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Богодарівська сільська рада.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Богодарівка знаходиться на відстані 2,5 км від сіл Голотівщина, Нова Петрівщина та Мехедівка (Миргородський район). По селу протікає пересихаючий струмок з загатою.

Перші відомості про село датовані серединою 17 століття. Тоді гетьман Богдан Хмельницький подарував 1100 десятин навколишніх земель пану Сукову. Новий господар мешкав у селі Яхники на Лохвиччині. Він почав заселення нових володінь селянами з Яхників та Лохвиці. Довгий час село мало назву Суківщина, від прізвища пана-засновника. Лишу у 1-й половині 19 століття з'явилася нова благозвучна назва - Богодарівка. Тобто - Дар Божий.

З кінця 17 ст. по 1782 рік село Безсали входили до складу Лубенського козацького полку. Знаходилось на межі Чорнуської та Лохвицької сотень. Після Андрусівського сепаратного перемир'я 1667 року, Лівобережна Україна, у тому числі і Полтавщина, відійшла до складу Московського царства. Лівобережна Гетьманщина  існувала до 1765 року і поділялася на адміністративно-військові одиниці - полки.  У 1782 році окупаційна московська влада остаточно скасувала полковий устрій як такий. З того часу Богодарівка перебувала у складі Лохвицького повіту Чернігівського намісництва. Потім, з 1796 року - у складі однойменного повіту Малоросійської губернії, а 1802 року -  Полтавської губернії.

Власної церкви в селі не було - ходили до сусіднього села. В 1859 році в Богодарівці було: дворів 78, населення 800 осіб. У 1900 році населення зросло до 1213 осіб у 175 дворах. На початку 20 століття в селі працював 21 вітряк. . Велика кількість населення потребувала власного закладу початкової освіти.  1913-14 роках на кошти Лохвицького земства та за проєктом Опанаса Сластіона,  в селі збудували двокомплектну земську школу.

Школа земська двокомплектна у селі Богодарівка. Збудована у 1913-14 роках.

Об'єкти культурної спадщини

[ред. | ред. код]
Обмірний фасад школи у селі Богодарівка. Виконаний Майстернею архітектора І.Бикова

1.Школа земська двокомплектна ( двокласна) Лохвицького земства. Збудована протягом 1913-14 років в стилі українського модерну за проєктом відомого архітектора і художника Опанаса Сластіона. Розташована в північній частині села. Школа дерев'яна, обкладена цеглою, одноповерхова, у плані - Т-подібна. Площі стін будівлі прикрашені багатим цегляним декором на основі українських народних орнаментів. Школа має шестикутні двері та вікна, що є головною ознакою стиля український модерн. Головний вхід підкреслений високою декоративною башточкою з шатровим завершенням. У 2016 році школа, що працювала більше 100 років, була зачинена у зв'язку з малою кількістю школярів ( менше 25 осіб). Наразі існує загроза розорення. Будівля відноситься до цінних зразків зниклого мистецького стилю український архітектурний модерн (УАМ). У вересні 2016 року проєкт "Школи Лохвицького земства" та Майстерня архітектора І.Бикова виконали архітектурні обміри пам'ятки. Скоро вона має отримати охоронний статус.

Посилання

[ред. | ред. код]