Перегляд вихідного коду сторінки Клюні (конгрегація)

{{Монаший орден
| Назва = Клюні (конгрегація)
| Латинська назва = Congregatio Cluniacensis Ordinis S. Benedicti
| Повна назва = Конгрегація клюнійців ордену св. Бенедикта
| Герб ордену = [[Файл:Blason_Abbaye_Cluny.svg|160px]]
| Абревіатура = 
| Церква = [[Римо-католицька церква]]
| Девіз = 
| Засновник = [[Гійом Благочестивий]]
| Покровитель = 
| Дата заснування = [[11 вересня]] [[909]] року
| Дата утвердження = [[931]] [[Іван XI|Іваном XI]]
| Сайт = 
}}

[[Файл:Dehio 212 Cluny.jpg|thumb|Базиліка Клюні III (реконструкція)]]
'''Клюні́''', ''Клюнійська конгрегація''&nbsp;— чернеча [[конгрегація]] з центром у монастирі [[Клюні]], гілка [[бенедиктинці]]в, створена в [[X століття|X столітті]], в ході [[Клюнійська реформа|Клюнійської реформи]]. Знищена в ході [[Велика французька революція|Великої французької революції]] наприкінці [[XVIII століття]].
[[Файл:Папа Урбан II освящает церковб в Клюни.jpg|thumb|right|150px|Папа Римський [[Урбан II]] освячує церкву в Клюні.]]

== Історія ==
У [[931]] році папа [[Іван XI]] дарував [[абат]]у монастиря Клюні, святому [[Одон Клюнійський|Одону]], привілей приймати під свою юрисдикцію монастирі, що проводили у себе клюнійську реформу, суть якої полягала у відродженні суворого духовного та аскетичного життя в період занепаду чернецтва. Фактично це означало створення нової конгрегації бенедиктинців, що ставила на чільне місце суворе дотримання [[Статут Бенедикта|Статуту Бенедикта]]. Монастирі, що приєднувалися до клюнійців, виводилися з-під влади місцевих [[єпископ]]ів і ставилися в пряме підпорядкування [[Клюнійське абатство|Клюнійському абатству]], а через нього&nbsp;— папі. Конгрегація швидко зростала, попри потужну протидію французького єпископату, який не бажав втрачати контроль над французькими монастирями. При абаті [[Оділон Клюнійський|Оділоні]] (994–1049) до Клюні належала вже велика частина французьких і [[Бургундія|бургундських]] монастирів. При настоятелях [[Гуго Клюнійський|Гуго Клюнійському]] (1049–1109) і [[Петро Високоповажний|Петрові Високоповажному]] (1122–1157) конгрегація переступила кордони сучасної Франції. Клюнійські монастирі з'явилися в [[Італія|Італії]], [[Іспанія|Іспанії]], [[Англія|Англії]], [[Німеччина |Німеччині]] і [[Польща|Польщі]], а загальна кількість їх наближалося до 2000. Всього в монастирях цього періоду трудилося близько 50 тисяч ченців. [[1061]] року Гуго заснував і жіночу гілку конгрегації.

На чолі конгрегації стояв абат монастиря Клюні, він мав право призначати (при узгодженні з ченцями монастиря) настоятелів ([[пріор]]ів) інших клюнійських обителей. З [[XII століття]] стали проводитися [[капітул]]и згромадження. На першому капітулі, скликаному Петром Високоповажним у [[1132]] році, були присутні 200 пріорів і 1212 ченців. З 1200 по 1571 капітули проводилися щорічно. Капітул конгрегації мав статус дорадчого органу, попри широке коло повноважень капітулу, вирішальне слово у прийнятті рішень завжди залишалося за абатом Клюні. Клюнійська конгрегація стала найпотужнішою з організованих католицьких рухів XI–XII століть. Підтримка клюнійців стала запорукою успіху [[Григоріанська реформа|Григоріанської реформи]].

З [[XIII століття]] почався поступовий занепад конгрегації, викликаний фінансовими проблемами, ослабленням монастирських звичаїв і піднесенням інших чернечих орденів, насамперед [[цистерціанці]]в&nbsp;— іншої реформаторської гілки бенедиктинців, і новостворених [[Жебручий орден| жебручих орденів]]. У XIV–XV століттях від клюнійської конгрегації відділилися монастирі за межами Франції, які перейшли в інші чернечі ордени, засновані на бенедиктинському статуті. [[1516]] року король Франції домігся права призначати абатів Клюні, що призвело до занепаду монастиря і втрати клюнійською конгрегацією своєї незалежності від світської влади. [[1562]] року абатство Клюні було повністю розграбовано [[гугеноти|гугенотами]].

До кінця XVIII століття клюнійска конгрегація перетворилася на невелике, суто французьке чернече співтовариство. З початком [[Велика французька революція|Великої французької революції]] воно було повністю знищене. Останній абат Клюні Ж.-Б. Куртене був страчений на гільйотині в [[1794]] році.

== Див. також ==
* [[Клюнійське абатство]]
* [[Клюнійська реформа]]

== Література ==
* «Клюні» // [[Католицька енциклопедія]]. Вид. францисканців. Т.2. М.: 2005
* [http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/History_Church/Mulen_lifeMonah_index.php Лео Мулен. Повседневная жизнь средневековых монахов Западной Европы (X-XV&nbsp;вв.) М. Молодая гвардия, 2002, ISBN 5-235-02450-8] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130510141859/http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/History_Church/Mulen_lifeMonah_index.php |date=10 травня 2013 }} {{ref-ru}}
* [http://www.newadvent.org/cathen/04073a.htm Catholic Encyclopedia. Congregation of Cluny] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170706160053/http://www.newadvent.org/cathen/04073a.htm |date=6 липня 2017 }}{{ref-en}}

== Посилання ==
* [http://www.uni-muenster.de/Fruehmittelalter/Projekte/Cluny/Welcome-f.htm Історія клюнійського ордену. Проєкт Університету м. Мюнстер] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090520082737/http://www.uni-muenster.de/Fruehmittelalter/Projekte/Cluny/Welcome-f.htm |date=20 травня 2009 }}

{{Католицькі ордени}}
{{Нормативний контроль}}
[[Категорія:Бенедиктинські конгрегації]]
[[Категорія:Чернецтво]]
[[Категорія:Католицизм]]