Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 398 789 сторінок.

Календар

18 вересня

1799 — народився Вацлав Залеський, польський етнограф, поет, драматург
1841 — народився Михайло Драгоманов, український літературознавець, історик, публіцист
1874 — народився Михайло Крушельницький, освітянин, військовик
1875 — помер Олександр Афанасьєв-Чужбинський, український письменник, історик, етнограф
1877 — помер Осип Бодянський, український історик, філолог, перекладач
1887 — народився Антін Коршнівський, український журналіст, редактор, видавець, громадський діяч
1936 — помер Василь Немирович-Данченко, російський письменник
1946 — помер Іван Макух, український галицький державний і громадсько-політичний діяч
1946 — вбитий Олександр Шумський, український радянський державний діяч, активний поборник українізації 1920–1930-х
1956 — помер Іларіон Свєнціцький, український філолог-славіст і мистецтвознавець

Вибрана проза

Твори. Том 2. Fata Morgana. (Нью-Йорк, 1955) Михайло Коцюбинський
… Підпара насував брови. — Тепер він панське бере, а пождіть трохи — візьме і ваше. У тебе, скаже, є десятинка зайва, оддай. Той склав яку сотню — рішайся грошей. Забере в мене, в тебе, Максиме; а тоді і в бідніших. Від них життя не буде. Гаврило, Підпарин тесть, вплів в сиву бороду жовтий кістяк руки. — Що там! Постріляти та й вже. Жорстоке слово, кинуте вперше, забряжчало, як ніж серед тиші. Світлиця важко замовкла. У мовчанці згоди, що затулила уста, страх родив підлість. Коли б не було чого за се? Тоді рудий Максим, староста сільський, витяг з кишені знак і почепив на груди. — Я одвічаю. Ось тут бомага. Приказ стреблять всіх бунтарів. За се нічого не буде. Одною рукою він бив себе по кишені, другою поправляв знак. І все блищало на ньому: руде волосся, густе ластовиння, чищена цеглою мідь. А коли так, то чого ждати. Скликайте сход. Нехай розсудять…

читати далі…

Вибрана поезія

Богдан-Ігор Антонич

Книга Лева. (Львів, 1936)

ГВОЗДИКИ

Зелені сутінки. Гвоздики —
посли весни. Пяній докраю!
Який цей світ знов став великий!
Ізнов твої листи читаю.

Вгорі зелена яма світла,
ядро — гвоздика електрична.
Ні, ми до того ще не звикли,
що наша молодість не вічна.

Але колись до цього звикнем…
Та покищо свята омана —
ота дружба з життям не никне,
що нас, моя кохана,
помазує весни єлеєм.