Чечено-Інгуська автономна область
Чечено-Інгуська автономна область (Чечено-Інгуська АО) — адміністративно-територіальна одиниця РРФСР, що існувала 15 січня 1934 — 5 грудня 1936.
| Нохч-ГІалгІайн AО Чечено-Ингушская AО Чечено-Інгуська автономна область | |||||||||||
| |||||||||||
| Столиця | Грозний | ||||||||||
| Форма правління | Автономна область СРСР | ||||||||||
| Історичний період | Інтербелум | ||||||||||
| - Об'єднання Чеченської АО та Інгуської АО | 15 січня 1934 | ||||||||||
| - Зміна статусу на Чечено-Інгуську АРСР | 5 грудня 1936 | ||||||||||
| |||||||||||
| Сьогодні є частиною |  Росія
| ||||||||||
Адміністративний центр — місто Грозний.
Історія
ред.Чечено-Інгуська автономна область була утворена 15 січня 1934 в результаті об'єднання Чеченської АО з Інгуською АО в одну автономну область у складі Північно-Кавказького краю.
З прийняттям нової сталінської конституції 5 грудня 1936 Чечено-Інгуська АО перетворена у Чечено-Інгуську АРСР і виділена зі складу Орджонікідзевського краю[1].
В результаті об'єднання Чеченської та Інгуської автономних областей до складу Чечено-Інгуської АО увійшло 16 районів: Ачалуцький (Пседахський) (сел. Середні Ачалуки), Веденський, Галанчозький, Галашкинський, Гудермеський, Ітум-Калинський, Надтеречний (сел. Нижній Наур), Назрановський, Ножай-Юртивський, Петропавлівський, Пригородний (м Орджонікідзе), Сунженський (ст-ця Слепцовська), Урус-Мартановський, Шалінський, Шаро-Чеберлоївський (с. Дай), Шатоївський.
1 серпня 1934 ВЦВК ухвалив «ліквідувати Петропавлівський район, Чечено-Інгуської автономної області, утворити в Чечено-Інгуській автономній області новий Грозненський район з центром у місті Грозний»[3]
23 січня 1935 Шаро-Чеберлоївський район розділений на Шаройський і Чеберлоївський (с. Шаро-Аргун) райони, утворені Ачхой-Мартановський, Курчалоївський, Малгобецький, Пседахський, Саясанівський, Старо-Юртівський райони.
20 квітня 1935 утворено Старо-Атагинський район.
20 червня 1936 центр Пригородного району перенесено з міста Орджонікідзе, що не входив до складу області, в с. Базоркіне.
Таким чином на 20 червня 1936 до складу області входило 1 місто обласного підпорядкування
і 24 райони:
- Ачалуцький — с. Середні Ачалуки
- Ачхой-Мартановський — с. Ачхой-Мартан
- Веденський — с. Ведено
- Галанчожський — с. Галанчож
- Галашкинський — с. Галашки
- Грозненський — м. Грозний
- Гудермеський — с. Гудермес
- Ітум-Калинський — с. Ітум-Кале
- Курчалоївський — с. Курчалой
- Малгобецький — рп. Малгобек
- Надтеречний — с. Нижній Наур
- Назрановський — с. Назрань
- Ножай-Юртивський — с. Ножай-Юрт
- Пригородний — с. Базоркіне
- Пседахський — с. Пседах
- Саясановський — с. Саясан
- Старо-Атагинський — с. Старі Атаги
- Старо-Юртивський — с. Толстой-Юрт Старо-Юрт
- Сунженський — ст-ця Слепцовська
- Урус-Мартановський — с. Урус-Мартан
- Чеберлоївський — с. Шаро-Аргун
- Шалінський — с. Шалі
- Шароївський — с. Шарой
- Шатоївський — с. Шатой
Примітки
ред.- ↑ Краткая справка об административно-территориальных изменениях Ставропольского края за 1920–1992 гг. Архів оригіналу за 21 вересня 2014. Процитовано 9 квітня 2022.
- ↑ Всемирный исторический проект. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 18 травня 2015.
- ↑ ОБ ОБРАЗОВАНИИ НОВОГО ГРОЗНЕНСКОГО РАЙОНА. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 18 травня 2015.