Очікує на перевірку

Додеканес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Додеканес

грец. Δωδεκάνησα

Ном:
Додеканес
Адм. центр Родос
Країна Греція Греція
Регіон Південні Егейські острови
Населення
 - повне 200,45 тис. осіб (2005)
Площа
 - повна 3 500 км²
Висота
 - максимальна 1215 м
(Atavyrosd)
 - мінімальна 1216 м
Часовий пояс UTC+2 і UTC+3
Вебсайт nad.gr
Код ISO 3166-2 GR-81

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Додеканес

Південні Споради, або Додекане́с (грец. Δωδεκάνησα — буквально Дванадцять островів) — острови в Егейському морі, найпівденніші з островів Грецького архіпелагу. Розташовані поблизу південно-західного узбережжя півострова Мала Азія. Площа 3,5 тисяч км². Висота до 1434 м (гора Керкіс).

Згідно з адміністративним поділом Додеканес є номом в регіоні Південні Егейські острови. Населення 200 452 (2005).

Рослинність представлена ксерофітними кущами, ділянками лісів із дуба, сосни, кипарису.

З галузей господарства розвинуте вирощування цитрусових, тютюну, рибальство, видобуток губок, туризм. Наявні численні пам'ятки давньогрецької культури.

Історія

[ред. | ред. код]
Колос Родоський. Один із семи див Світу
Руїни стародавнього храму Афіни у місті Ліндос
Супутниковий знімок з NASA Південних Спорад

У 1867 році Османською імперією було створено вілайєт островів Егейського моря (осман. ولايت جزائر بحر سفيد), який став наступником «еялету островів», створений у 1533 році. Після італійсько-турецької війни в 1912—1913 роках острови Додеканес за винятком острова Кастелорізо, стали італійським володінням. Решта островів у східній частині Егейського моря були зайняті грецьким королівством під час Першої Балканської війни (1912—1913 років), що призвело до розпаду вілайєту. Після підписання мирного договору у місті Уша, розраховувалося встановити лише тимчасову італійську адміністрацію на островах, але після закінчення Першої світової війни та згідно Лозаннського мирного договору у 1923 році острови стали володінням Італії під назвою Італійські острови Егейського моря (італ. Isole italiane dell'Egeo, грец.  Ἰταλικαὶ Νῆσοι Αἰγαίου Πελάγους). Під час Першої світової війни острів Каліостро був окупований Францією, але в 1919 році переданий Італії. На островах Лерос і Патмос створилися військово-морські бази Італії і до початку Другої світової війни на них розміщувалися близько 45 тис. італійських військовослужбовців. Першим військовим губернатором островів став Джон Амелі.

У вересні 1928 року було підписано італійсько-грецький договір про нейтралітет, в результаті чого Афіни відмовилися від підтримки руху за повернення островів Греції і не підтримали маніфестацію 1929 року.

У 1941 році, після окупації Греції німецькими та італійськими військами, Італія намагалася включити до складу колонії острови Кіклади та Північні Споради, але такі кроки викликали протиріччя із німецьким окупаційним урядом, який не міг допустити скорочення територій Греції під німецьким управлінням. Після антинімецького перевороту в Італії, на початку вересня 1943 року її війська залишили архіпелаг Додеканес, який належав їй ще до війни. Велика Британія вирішила захопити острови, щоб використати їх як основу наступу на Балканський півострів. Військам Союзників вдалося захопити до середини місяця більшість островів, проте Родос зайняли німці. У наступні 2 місяці тривала боротьба за архіпелаг, в якій відзначилося Люфтваффе (як авіачастини, так і парашутисти). Британські сухопутні та морські сили зазнали великих втрат, армійські підрозділи в листопаді були евакуйовані чи здалися. Це була одна з останніх великих перемог Німеччини у війні.

10 лютого 1947 року поміж Італійською республікою та союзними військами в Парижі було підписано мирний договір, який набув чинності 15 вересня 1947 року. За підсумками договору острови Додеканес були остаточно передані Греції. 7 березня 1948 року острови Додеканес офіційно увійшли до складу Греції в статусі окремого ному зі столицею Родос.

Основні острови ному

[ред. | ред. код]

Муніципалітети і комуни

[ред. | ред. код]
Муніципалітет YPES код Місцева влада
(якщо відрізняється)
Поштовий код Тел. код
Афанту 1205 851 03 22410-50 до 53, 56, 57
Архангелос 1202 851 02 22440-2
Астіпалея 1203 859 00 22430-4
Аттавірос 1204 Ембона 851 09 22460-5
Халкі 1227 851 10 22460-45
Дікео 1206 Зіпарі 853 00
Іалісос 1208 851 01 22410-90 до 98
Іраклідес 1207 Антімахія 853 02 22420-6
Каллітея 1209 Калітія 851 05 22410-6, 84 до 87
Калімнос 1210 852 00 22430-2, 50, 59
Камірос 1211 Сороні 851 06 22410-40 до 42
Карпатос 1212 858 00 22450-2
Касос 1213 857 00 22450-4
Кос 1214 853 00 22420-2
Ліпсі 1215 850 01 22470-4
Лерос 1216 854 00 22470-2
Ліндос 1217 851 07 22440-2,3
Мегісті/Кастелорізо 1218 851 11 22460-49
Нісірос 1219 853 03 22420-3
Патмос 1222 855 00 22470-3
Петалудес 1223 Кремасті 851 04 22410-90 до 98
Родос 1224 851 00 22410-2,3,4,6,7,8
Нотіа Родос 1220 Геннаді 851 09 22440-4
Сімі 1225 856 00 22460-70 до 72
Тілос 1226 850 02 22460-44
Комуна YPES код Місцева влада
(якщо відрізняється)
Поштовий код Тел. код
Агатонісі 1201 850 01 22470
Олімпос 1221 857 00 22450

Література

[ред. | ред. код]
  • Ahrweiler, Hélène (1966). Byzance et la mer. La marine de guerre, la politique et les institutions maritimes de Byzance aux VIIe- XVe siècless. Paris: Presses universitaires de France. Архів оригіналу за 1 червня 2020. Процитовано 21 листопада 2018.(фр.)
  • Carabott, P. J. (1993). The Temporary Italian Occupation of the Dodecanese: A Prelude to Permanency. Diplomacy and Statecraft. 4 (2): 285—312.(англ.)
  • Doumanis, Nicholas (2005). Italians as Good Colonizers: Speaking Subalterns and the Politics of Memory in the Dodecanese. У Ben-Ghiat, Ruth; Fuller, Mia (ред.). Italian Colonialism. New York: Palgrave Macmillan. ISBN 0-312-23649-2.(італ.)
  • Giannopoulos, Giannis (2006). Δωδεκάνησος, η γένεση ενός ονόματος και η αντιμετώπισή του από τους Ιταλούς [Dodecanese, the genesis of a name and the Italian approach]. Ἑῶα καὶ Ἑσπέρια. 6: 275—296. doi:10.12681/eoaesperia.78. ISSN 2241-7540. Архів оригіналу за 23 вересня 2018. Процитовано 21 листопада 2018.(гр.)